Віталій Лихобицький

Лихоб

Він той, хто не втратив людяності у часи важких випробувань. Його вірші вражають сміливістю думки та налаштовують на роздуми. Він з посмішкою говорить просто про складне. По життю він енергійна й оптимістична людина. Чесність, принциповість та відповідальне ставлення до роботи – це все Віталій Лихобицький.

Народився 14 грудня 1938 року в селі Селець Турійського району. Після закінчення Турійської середньої школи працював на шахті в м.Нововолинськ. Згодом працював у Луківській партії Київської геологорозвідувальної експедиції на посаді дільничого бурового майстра.

Після виходу на заслужений відпочинок, у 1985 році пішов працювати у Волинську філію Київского концерну радіомовлення, радіозв’язку і телебачення. В 1990 році навчався заочно у Всесоюзному літературному об’єднанні «Слово» імені О.С.Пушкіна.

Твори друкувалися у газетах «Вісті Ковельщини», «Волинь», «Сім’я і дім», в альманасі спілки письменників Волині «Світязь».

В 2008 році став Лауреатом Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди і виноград» (м.Київ). Твори, представлені на конкурс, зберігаються в музеї М.Т.Рильського.

Видав декілька поетичних збірок: «Життя як Анекдот» (2016), «Веселка» (2021), «Фарширований гумор» (2021),  «У полоні часу» (2022). Є співавтором книг «Їхні зорі не згасли» (2020), «Коли душі торкнеться слово» (2017).

Нині поет є членом товариства «Творчий світ».

 

Ходіння по муках. Частина друга. Омега

І час прийшов, і крига скресла,

І мрія заяча воскресла.

Заєць наш – живий, здоровий,

Видав збірочку в діброві.

Як це сталось на початку –

Розкажу все по порядку:

Врізав продовольчу норму,

Став купляти менше корму.

Хоч були морози люті,

Економив на “валюті”.

Бувало, на тиждень раз

Вмикав у хатині газ.

Продала всю шерсть Зайчиха,

Тепер гола ходить, чмиха.

Застудилась. Вже не літо,

А вона ще не одіта.

Послугами “Укрпошти”

Переслали всі ці кошти,

За порадою книгарні,

На рахунок до друкарні.

Пам’ятаю, як сьогодні

Всі Олені Благородні

Порадились, погули

Й допомогу надали.

Поміч надали зайчата,

І справа була почата.

І наш Заєць дуже радий –

Приніс користь для громади.

Висвітлені дуже щиро

В книзі гумор і сатира,

Збірка довкіл лісом ходить,

Хтось себе у ній знаходить:

Позитивно, негативно –

Всі живуть у ній активно.

В лісі слух про збірку досі

Виріс, як стручок в горосі.

Бо ця книга не проста –

Криє з вух аж до хвоста.

Чистить Авгієві стайні,

Бо в занедбаному стані.

З допомогою Геракла,

Як з Алфея – річки аква

І палаци, і барлоги

Миє все, аж до підлоги.

В лісі бореться зі злом:

Вимітає помелом

Лицемірство, бджілок-трутнів –

Своїм помахом могутнім.

Вигрібає кочергою…

Кличе словом всіх до бою,

Всю звірину братію

Здолать бюрократію.

В ній – сатира, як мітла

Вимітає все до тла.

Копирсається глибоко,

Цілить влучно, просто в око.

Скаже хтось: “Що ж, непогано”.

Іншому – як сіль на рану.

В книзі – кожному своє,

Кожен себе впізнає.

Та є в лісі ще сміливці –

На живих зайців мисливці.

Та нехай же вони знають

Про що в книзі цій читають.

Про свої  й чужі моралі,

Будь ласка, читайте далі.

Подолати рубікон

Допоможе телефон 

066-9805549.

Спориш

Припавши до землі, під самими  ногами

Спориш стеливсь гнучкими гіллячками.

– Плазун!.. Нікчема із нікчем!.. –

Реп’ях на нього випинає груди. –

А я не той! Колючим поведу плечем –

І геть з дороги птиці, звірі, люди!..

– Ні-ні,  мене не пхай ти до гріха, –

Спориш ледь чутно голос зводить. –

Адже не так воно в житті виходить –

Не до добра веде пиха:

Коли високий ти та ще й з голками,

На тебе не ітимуть з голими руками –

Лапату візьмуть, і нема реп’яха, 

А я поволі, по вершечку:

В Капусти відберу земельки сантиметр

Затим Просце відсуну, Гречку,

І років через десять маю кілометр.

А там повзу потроху і в жита.

А головне – ніхто уваги не зверта!..

Читачу мій, скажу тобі відверто,

Скажу правдиво, від душі:

Рубай -но Реп’яхи щоденно і уперто,

Та не лишай-но і тихенькі Спориші.

Краваточка та Рукавиця

Була в Краваточки сестриця –

Звичайна Рукавиця.

Що та, що та – краса:

Та ось минуло із півроку.

Немов би невеликий строк,

На Рукавиці сто дірок,

Уже підшита тут, церувана  ізбоку…

Краваточка ж, нівроку,

Немов сьогодні із крамниці.

– Чи ба ти, штука ж бо яка!.. –

Дивуються, питаються в сестриці. –

Яким ти чином збереглась?

Адже  носили вас однаково, щоденно.

Краваточка за вузлик гордо узялась,

І мовила буденно:

– Собі чогось значного не пришию,

Але тихенько можу я сказати:

Аби до віку добрий вигляд мати –

Пнись не на руки, а сідай на шию.

З Новим Роком!!!

Я щиро бажаю у Новому Році                  
Сьогодні і завше приємних емоцій.       
Хай серце зігріють надія  і віра.                     
Хай славу співають нам кобза і ліра.           
Хай Сонечко світить  із чистого неба.             
У пісні і гуморі буде потреба.                          
Нехай у життя прийдуть кращі зміни –                          
Сирени затихли й не рвалися міни.                  
Хай Бог захистить нашу Матір-планету.  
Відверне від людства смертельну ракету.                              
І хай збереже Він життя для солдата.    
Поверне до діток їх рідного тата.             
Хай згине навіки оте лихоліття,                        
Де-хаос, бездушність, грабіж, безробіття.                       
Хай будуть щасливі онуки  і діти:                     
Було б що поїсти, було б що одіти.     
Хай щастя загляне у кожен   куточок.              
В життя особисте синів наших, дочок. 
Хай буде любов наша щирою  вічно. 
Бажаю розлучень поменше щорічно. 
Хай чвари всі згинуть навіки віднині                             
 І злагода буде у кожній родині.                 
Сердечно хай любить сестра свого брата,                 
А брат із сестрою – матусю і тата.               
Хай збудуться наші одвічні  мрії.                    
На завтрашній день  не вмирають надії.       
Хай дітки щебечуть,  мов птахи в калині.  
То ж щастя і радості рідній Волині.               
Душа хай співає пісні солов’їні.            
То ж Миру і щастя по всій Україні!!!
 

З життя студентів

Життя студентів – це дерзання, 
Недоспана чудова ніч,
Нові знайомства і зітхання, 
З коханням зустріч віч-на-віч.
Хоч хлопців, як-то кажуть, повно, 
Неначе бджіл великий рій, 
Та він – найкращий, безумовно, 
І цей найкращий буде мій. 
Думки пливуть, летять тривожно:
Де він тепер і де вона?
Примчалась би, але не можна, 
Бо що подумає – хто зна. 
Поклала руку попід вушко, 
Замріялась, сльоза бринить
І скочується  на подушку.
А серце крається й болить.
О, милий мій, всього  не знаєш, 
Прилинь і я приголублю’. 
Чи й правда – ти мене  кохаєш,
Чи так, як я тебе люблю?
Скажи, відкрий мені ти душу, 
Бо надто хочу знати я…
І я тобі признатись мушу: 
“Коханий, я навік твоя”. 
І він не спить. 
Вже серед ночі 
Згадав про ту щасливу мить, 
Про перси звабливі дівочі, 
І серце солодко ятрить.  
Солодкий щем – сердечна  рана, 
Вона спокою не дає.  
Прилинь, прилинь, моя кохана
І серденько зціли моє. 
І ніч пройшла, і вже – світанок.
Думки полинули у даль. 
 Всміхається чудовий ранок,
Але в душі тривога й жаль.
Замріявся  лише хвилину,
А серце тягне, як магніт. 
“Ось зараз я її зустріну
І, просто так, скажу:”Привіт”. 
Та день настав і знову пари.
Усе доводим до пуття.
Хоч навантаження під  хмари, –
Вивчаєм правила життя
Ті, що стоять вже на порозі,
У нашій хаті.  Також – ті,
Що десь ідуть ще по дорозі,  
Що виникатимуть в житті. 
Дерзайте, поки ще студенти, 
Науку йти у майбуття. 
Не всім же йти у президенти, 
Та всім іти нам у Життя.

БІБЛІОГРАФІЯ:

  1. Бичковська О. «Нехай співає знов душа моя!» : [творчий вечір В. Лихобицького в читальному залі публічної бібліотеки»] / О. Бичковська // Вісті Ковельщини. – 2022. – 29 груд. – С.8.
  2. Джерело натхнення: поезія // Вісті Ковельщини. – 2020. – 30 січ. (№5). – С.9.
  3. Зустріч поета із своїми земляками: [творчий вечір Віталія Лихобицького]//Вісті Ковельщини. – 2021. – 22 лип. (№29). – С. 2.
  4. Лихобицький Віталій Павлович // Коли душі торкнеться слово…: Зб. літ.-мист. творів. – Ковель, 2017. – С.133 -145.
  5. Пальчинська О. Дороги життя Віталія Лихобицького / О.Пальчинська // Вісті Ковельщини. – 2016. – 28 квіт. (№33). – С.5.
  6. Стасюк Л. Вернісаж «Троянди й виноград» вшанував ковельчанина / Л.Стасюк // Вісті Ковельщини. – 2008. – 4 груд. (№95). – С.12.
  7. У нас в гостях – Віталій Лихобицький // Вісті Ковельщини. – 2019. – 31 січ. (№5). – С. 15.
Автор

Коментарі закриті.