«Квіток, квіток, як можна більше квітів»
Її сучасники і пізніші шанувальники, висловлюючи своє захоплення цією незвичайною жінкою, називали її «огнистою квіткою української поезії», «квіткою-ломикаменем», а сама доля до багатьох її імен – Лариса Косач, Леся Українка – зовсім не випадково додала ще одне, у заміжжі, – Квітка.
Бо й справді була вона квіткою, що розцвітає раз на тисячі років лиш на одну коротку мить, щоб подарувати світові феєрію, мрію, жагу до краси, устремління до правди й істини.
Квіти – втілення краси, ніжності й пристрасті – дивують нас, тішать, дарують настрій і усмішку.
Для Лесі Українки вони були невичерпним джерелом натхнення і любов’ю всього життя, героями її поезій, що уособлюють людські чесноти.
Може, й сама почувала себе однією з них, такою ж недовговічною, швидкоплинною. Тому й бачила в них свої риси – сміливість, стійкість, гідність, чуттєвість, довірливість, але і вміння боронитися. Її серце, мов квітка, приросло до рідного гаю, до клаптика дорогої землі, який не проміняла на найкращі заморські краї. Тонкі порухи душі, зміну думок і настроїв вона увічнила в образах природи і її дивовижного творіння – квітів.
Літературно-мистецька композиція «Квіток, квіток, як можна більше квітів», присвячена дню народження Лесі Українки, подарувала її шанувальникам вишукану естетичну насолоду.
Її поетична квіткова сага в устах талановитих читців, її співана поезія у виконанні Ольги та Олександра Середи (викладачів Ковельської Школи мистецтв) та Кубанського народного хору (звичайно, в запису:), а ще – її улюблені волинські веснянки в інтерпретації фольклорного гурту Ковельської ЗОШ №2 створили світлий весняний настрій всім гостям і учасникам свята.
І.Я.Франко так охарактеризував поезію Лесі Українки: «Цвіти і зорі, зорі і цвіти…» Її поезія й досі “лине і щедро квітки розсипає геть по всім небі навколо“. Кожен її вірш – то окрема квітка в саду поезії. З її палких пісень розквітають дивоцвіти і в наших серцях. Тож нехай і наша сьогоднішня зустріч буде скромною квіткою у вінок її пам’яті.