Що ми знаємо про Франка? Революціонер? – Так. Каменяр? – Так. Геній? – Так. Однак, перш за все, він був надзвичайною людиною, яка любила, подорожувала та займалась улюбленою справою.

Познайомитись, а що головніше, подружитись з Франком допоможе арт-книга для дітей (і не лише) Богдана та Наталії Тихолоз “Іван Франко від А до Я”, візуалізацією якої займались Роман Романишин та Андрій Лесів.

Безліч цікавих фактів про людину, яка усвідомила себе українцем, коли України ще не було.

Арт-бук, який, мабуть, повинен бути в бібліотеці кожної українки. Адже там зібрано інформацію про той світ, в якому жили наші бабусі, світ, який уже почав зникати.

От що ви знаєте про весільні обряди в різних куточках України? Чи що колись давали в придане нареченій? Як виглядали головні убори, рушники та орнаменти? Про все це і більше можна дізнатись зі сторінок анімованого видання, а в інтерактивній версії навіть послухати старовинні пісні з Покуття.

“У мене таке відчуття, що я готувала цю книгу все своє життя — їздила у фольклорні експедиції, збирала власну колекцію артефактів, досліджувала світ традицій у різний спосіб. Аж поки не зустріла своїх партнерів-співаторів — магічну художницю з Кам’янця-Подільського Юлію Табенську та ідеолога проекту Дмитра Осипова. Ми втрьох впродовж дев’яти місяців (дуже символічно) творили вже саму книгу”, – розповіла Ярина Винницька.

Весела книга Богдана Волошина “Політ золотої мушки” познайомить читача із жителями галицького містечка Бурачковичі та села Лопушна. Завдяки покутсько-бойківським говіркам кожен отримає великий заряд позитиву від прочитаного.

Книга, в якій зібрано 20 інтерв’ю про видатних українців, про те, як вони обирали свій шлях в житті, як не сходили з нього та мотивували інших не стояти на місці.

На її сторінках читач ознайомиться із діяльністю таких діячів як Юрій Андрухович, Андрій Куликов, Тарас Прохасько, Оксана Караванська, Святослав Вакарчук, Джамала та ін.

“Дізнайтеся з цих невигаданих історій успіху про те, як людина може йти своїм шляхом, не поступаючись своїми принципами, не втрачаючи індивідуальності, креативно і самобутньо підходячи до своєї роботи і життя, тим самим мотивуючи інших до руху вперед”, – написано в анотації.

Роман Тані Малярчук “Забуття” був названим одним із найочікуваніших цього сезону. В ньому переплелось дві лінії — сучасна та історична. На сторінках книжки розповідається про молоду українку, яка намагається пізнати себе, доторкнутись до минулого та досліджуючи життя політика В’ячеслава Липинського.

“Це мій роман про ХХ століття, мої сто років, але не самотності, а втраченої пам’яті. Це спроба згадати забуте”, – розповіла Таня Малярчук.

Нова збірка віршів Сергія Жадана “Тамплієри” — це тексти (від лірики до публіцистики), які були написані в 2015 — в першій половині 2016 років.

“Тамплієрами” автор поетичного щоденника називає “людей війни”, дуже часто не надаючи героям ніяких конкретних прикмет.

“«Тамплієри» – 39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається”, – прокоментував Сергій Жадан.

Хто ми? Інколи це запитання настільки складне, що важко навіть уявити, з чого починати шукати відповідь. І саме його в своїй новій книжці “І знову я влізаю в танк…” піднімає Оксана Забужко. Тексти, які писались протягом 2012-2016 років і були опубліковані різними мовами, нарешті зібрані в одній збірці та видані українською мовою. Ця книга для тих, хто хоче знати правду і переймається тим, в якому сановищі знаходиться наша країна. Окрім цього, Забужко намагалась з’ясувати усі нюанси інформаційної війни, однак читач сам має зробити висновки.

“І тим, що в гробах” – збірка малої прози, яку сам автор Андрій Бондар назвав “розтягнутою в часі спробою внутрішньої біографії”, а тексти – “позначеними “єрессю есеїзму”. В ній знайшлось місце і любові, і футболу, і політиці та іншим темам, тому її читачем може стати будь-хто. Вона проста, а місцями навіть примітивна. Однак, незважаючи на це, зрозуміти збірку зможе не кожен. “…писались ці тексти у часових шпаринах між головною роботою – перекладом, який забирав більшу частину сили та енергії. Тому ця книжка в певному сенсі – примітки перекладача, який має амбіції бути кимось трохи більше, аніж просто перекладач”, – зазначив Андрій Бондар.

Якщо вам потрібно перетворити ненормативну лексику в мистецтво слова або просто любите читати такі тексти, тоді вам варто звернутись до автора сучукрліту Леся Подерв’янського.

В новому збірнику творів “ПЗТ: п’єси, оповідання, есеї, сценарії” автор називає все своїми іменами. На його сторінках знайшлось місце для життя, смерті, війни, любові та ненависті.

Відомий львівський журналіст Остап Дроздов показав себе із нового боку — на Форумі видавців він презентував свій дебютний роман-вибух “№1”, в якому відверто заговорив про особисте.

“Ця книга – це не журналістика, не мемуаристика, не публіцистика чи політичний аналіз. Це абсолютно художня література. Але був момент, коли я злякався, чи не забагато оголеного у цьому тексті. Адже я виніс на загал родинний сюжет, часи передвоєнного Львова, Сибір і повернення і прозріння, смерть”, – розповів Остап Дроздов.

Ще зовсім недавно Леоніда Кононовича називали батьком кримінального жанру в сучасній українській літературі. А цього року він презентував свій лицарський роман — “козацьке фентезі”.

“Чигиринський сотник” —  пригодницький роман про козака-мандрівника, в якому національна традиція перегукується з чужоземними містичними практиками, де з силами пітьми боротимуться запорожці, тому що “недаремно сказано, що для того й кров у жилах запорожців, щоб її проливати”.

Події в Україні часів Майдану та неоголошеної війни 2014-2015 років знайшли своє відображення на сторінках книги Бориса Гуменюка “Блокпост”.

“Так бачили, відчували і думали мільйони, а тільки він знайшов такі слова”, – вказано в анотації.

За словами самого Бориса Гуменюка, він намагався відтворити свій суб’єктивний погляд, і надіється, що в майбутньому, завдяки таким суб’єктивним картинкам, вималюється ціла правдива мозаїка про події в Україні.

“Сказкі русскаго міра” —  збірка оповідань, автор якої розвінчує імперські міфи та нещадно б’є по найдорожчих місцях путінського світу.

Разом із художником Іваном Семесюком, який додав до тексту не менш геніальні ілюстрації, Антін Мухарський демотивує історичні та культурологічні кліше “русского міра”.

Через нецензурну лексику книга рекомендується читачу, якому уже виповнилось 18.

“Назови мене своєю” — збірка прози з людськими історіями, третя книга письменниці та поетеси Оксани Кузів.

“Пристиглі важкі грона винограду промовисто глипають на мене з-поміж листя. Обережно зриваю їх, стараючись не зранити бодай ягідки чужої душі, а вдома вже чавлю-витискаю з нього сік, що аж бризкає навсібіч. У величезний бутель із грубого скла, що стоїть на видному місці, вперлося, аби перепочити, сонце — і сік заграв, зашумів, заговорив, забулькав… День, тиждень, місяць, а там, гляди, і вино вистоялося, очистилося, посвітліло та стало міцне й ароматне. Пригублюю — і згадую кожну ягідку зокрема, кожну чужу мелодію, кожне словечко, що вибродило, викристалізувалося у посудині моєї душі і вилилося благодатним хмільним напоєм на папір. Осьде і вас пригощаю духмяним напоєм, спробуйте — смачно ж…”, – йдеться в анотації.