Шевченкові Музи

Серед сузір’я поетів і художників світу незгасно світить ім’я Тараса Шевченка, митця, який залишив нам свій заповіт любові: «Любов є життєдайний вогонь в душі людини. І все, що створено людиною під впливом цього божественного почуття, відзначено печаттю життя й поезії». Перлинами світової поезії й малярства стали його твори, присвячені жінці, матері, коханню.

«Шевченкові Музи» – таку назву мала літературна година, яку Публічна бібліотека підготувала разом із бібліотекою військового ліцею. Натхненно, з почуттям декламували курсанти Шевченкову лірику, а на екрані один з одним з’являлися портрети красунь, які стали Музами поета й подарували йому незабутні хвилини душевного піднесення, хвилювання, пристрасті.

А найвірнішою Музою усього життя Тараса Шевченка, його найвищим ідеалом була Україна. Вся його поетична й малярська творчість – сповідь-освідчення в любові до України, натхненна молитва за Україну.

Серед інших творів Шевченка-художника привертає увагу малюнок під назвою «Солдат і Смерть». З погляду сьогоднішнього дня, він неймовірно цікавий, особливо – текст під ним, написаний Шевченком. На цьому офорті Тараса Григоровича в українському селі російський солдат зустрічає Смерть і доповідає їй : «Із самой Расєі ідьом на тот свєт, судариня смерть». Що це – одне з геніальних передбачень Шевченка? Адже його недаремно називають  пророком! Будемо сподіватися, що воно скоро збудеться!