Іван Франко: відомий геній, невідома людина

•  Вражаюча працездатність! За 40 років активного творчого життя він створив понад 5000 окремих творів, видаючи приблизно 5-6 книжок щороку. Разом з рідною знав 20 мов: окрім української, вільно писав польською, німецькою, російською і болгарською, перекладав з десятків мов, зокрема й таких давніх, як давньогрецька, давньоарабська, давньовавилонська, давньоіндійська. Індійська культура, до речі, була особливим захопленням письменника.
• Був шаленим колекціонером книг: упродовж життя зібрав бібліотеку близько 12 000 томів.
• На письменницькій ниві досяг надзвичайного — став першим українським літератором, який настільки успішно займався письменством, що спромігся жити з нього. Секретів тут щонайменше три: по-перше, Франко справді любив писати, творчість була його покликанням; по-друге, він щиро вважав просвіту нації своїм “собачим обов’язком”; по-третє, побутові потреби — утримання великої родини, будівництво власного житла — також не давали гаяти час. Власне, хист до заробляння розумом у Франка був змалку: він ще в школі допомагав однокласникам у навчанні за гроші.

•  Існує думка, що мати Франка, Марія Кульчицька, походила з роду козака і кав’ярника Юрія Кульчицького, який відкрив першу кав’ярню у Відні. Франко добре знався на цьому напої й відмінно варив каву меланж по-віденськи. Хоча й традиція чаювання у родині письменника була — до чаю галичанина Франка призвичаїла дружина, Ольга Хоружинська, родом з Харківщини.
• Ще Франко любив вино, але ніколи не палив. Чимале задоволення отримував від риболовлі (часто рушали ловити рибу разом з дружиною, без жодних вудок — сітками або навіть голіруч), плекав сад, цікавився розведенням кролів і голубів, обожнював ходити по гриби і знав таємниці їх приготування.
• Франка можна вважати й засновником трекінгу в Карпатах: влітку 1884 року він організував першу в Україні студентську мандрівку. Її програма передбачала не лише огляд мальовничих місцевостей, але й “декламаційні вечірки з танцями” для знайомства студентів з провінційною інтелігенцією. 300-кілометровий маршрут — від Дрогобича через Урич, Бубнище до Болехова, Калуша, Станіславова, Коломиї, Вижниці й Устерік — уклав сам Франко і майже половину шляху подолав разом з молоддю.
• 
   

  На фото: Ольга та Іван Франко

• Долучився Іван Франко і до модних експериментів: саме він увів вишиванку у чоловічу “високу моду”. Іван Франко першим поєднав непоєднане: 1895 року, подаючись на посаду приват-доцента у Львівському університеті, він надягнув вишиванку замість класичної білої сорочки під європейський костюм-трійку — і зробив цей дует популярним. Сталося так, що Франко не лише вивів вишиванку із розряду святкового вбрання “для фотоательє” — завдяки йому вона стала маркером національного самоусвідомлення і водночас, як це не парадоксально би звучало, ознакою приналежності до модерного нового світу, де припустимо і схвалюється поєднання непоєднуваного.
• Власне, він став і першим фаховим політиком — головою першої в Україні “Русько-української радикальної партії”. Але разом з тим не цурався пошуків і розчарувань.
• Пошуки ідеальної моделі суспільства, слід думати, відігравали настільки важливу роль у думках Франка, що “змоделювали” і його шлюб. Переживши не одну відмову у коханні, сам визнавав, що “одружувався не з любові, а з доктрини” — шлюб з освіченою нареченою-патріоткою мав, на його думку, поєднати Галичину і Наддніпрянщину. Весілля-унія Франків символічно відбулося в Києві. Тости за молодих сусідили з тостами за соборну Україну.