Незабутня

«Того великого вогню і смерть не загасила»         

 ( Леся Українка)

 Коли відходить у засвіти людина, з якою багато років поруч ішли по життю, чіткіше і яскравіше ми бачимо її незабутні риси. Минуло два роки, як немає з нами Алли Михайлівни Полякової – особистості, яка зробила вагомий внесок у формування сучасної, української душі нашого міста.

Лікар, громадська діячка, активна учасниця національно-демократичного руху на Ковельщині, почесна голова місцевого осередку Союзу українок, почесна громадянка Ковеля обрала собі нелегку і важливу місію – служити громаді. Віднині ковельчанам нагадуватиме про неї меморіальна дошка на фасаді будинку «старої аптеки» – архітектурної пам’ятки міста, яку вдалося вберегти від зруйнування небайдужим громадянам, серед яких була і А. Полякова.

Алла Михайлівна була частою гостею в нашій бібліотеці. Приходила за книгами, які були її насущною потребою. Тут читала свою улюблену газету «День». Не пропустила, певно, жодної зустрічі з письменниками. На вечорі поезії читала напам’ять Василя Симоненка.

22 березня світла пам’ять привела сюди тих, для кого Алла Михайлівна дорога й незабутня. Вона завжди об’єднувала і гуртувала небайдужих довкола своїх задумів і гарних справ, тепер вона поєднала нас спогадами. Щирі слова любові і вдячності Аллі Михайлівні, її тихий голос, збережений магнітною плівкою, її образ в обрамленні квітів і пломінчика свічки творили ефект її присутності серед нас.

Теплими споминами поділилися рідні, знайомі, колеги, друзі, однодумці, серед яких – донька Олександра, настоятель храму Преображення Господнього ПЦУ Ростислав Дідух, голова Ковельського осередку Союзу Українок Лілія Єгорова, письменниця і освітянка Ніна Горик, посестри-союзянки Любов Ганейчук, Галина Голубович, Олена Місюра, лікар Олег Казиміров. Сумним і ніжним акордом пролунала улюблена пісня Алли Михайлівни «Лелеченьки», яку присвятила її пам’яті вчителька Жанна Будкова.

Ольга Бичковська, бібліотекар Публічної бібліотеки Ковеля