3 грудня 1722 р. народився Григорій Сковорода
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії (хоча вищої освіти не скінчив). Філософські погляди Сковороди присвячені головним чином етиці. Власної філософської системи не створив. Не був лояльним до церковної та світської ієрархії, відкидав будь-який примус, не любив церковних ритуалів, віддаючи перевагу особистій духовній свободі. Від 1769 року вів життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати, в яких біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
Григорій Сковорода писав свої художні та філософські твори, а також вів листування зі своїми сучасниками, двома мовами: латинською та російською.
За життя не надрукував жодного твору.
- Байки Харківські (Басни Харьковскія) — збірка з 30 байок вперше виданих посмертно у 1837 році.
- Сад божественних пісень, що проросли із зерен Святого Письма (Садъ божественныхъ п?сней, прозябшій изъ зернъ священнаго писанія) — збірка з 30 пісень вперше виданих посмертно у 1861 році
Крилаті вислови й цитати Григорія Сковороди, які не втрачають своєї актуальності:
Для шляхетної людини ніщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають дурні.
Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити.
Не за обличчя судіть, а за серце.
Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
