«Не втратити українського серця»

Понад півстоліття жив у далекій Австралії і працював для України, вигнаний її окупантами з рідної землі, Дмитро Васильович  Нитченко (Дмитро Чуб) (21.02.1905–15.09.1999) – письменник, поет, літературознавець, педагог, громадський діяч.

Уродженець Полтавщини, випускник Харківського педагогічного інституту й технікуму іноземних мов, викладав українську мову та літературу в середніх школах, на курсах підвищення кваліфікації вчителів, в інститутах, працював у книжкових видавництвах України. Брав участь у боях Другої світової; в районі В’язьми потрапив у німецький полон. Після війни, перебуваючи в таборах переміщених осіб у Новому Ульмі (Німеччина), викладав українську мову в таборових школах.

В 1949 р. виїхав до Австралії. В Мельбурні організовував українські недільні школи, керував ними, викладав українську мову. Під псевдонімами Дмитро Чуб та Остап Зірчастий друкував свої твори в газетах «Наш вік» (Канада), «Українські вісті» (Німеччина), в журналі «Нові дні» (США). Організував приватне видавництво «Ластівка». Заснував і все життя очолював Літературно-мистецький клуб ім. В. Симоненка. Від 1954 р. видавав альманах «Новий обрій». Публікував власні спогади і літературознавчі дослідження.

Його праця була відзначена нагородами діаспори – Союзу українських організацій Австралії, видавництва «Євшан-зілля» (Торонто, Канада), а також американськими фондами. У 1990-х рр. митець був вшанований в Україні преміями ім. Г.Сковороди та ім. Лесі Українки. У 1991 році був прийнятий до Спілки письменників України.

До 115-ї річниці від дня народження Дмитра Нитченка бібліотека підготувала перегляд літератури «Не втратити українського серця», який знайомить з його життєвим і творчим шляхом.