До 140-річчя від дня народження Климента Васильовича Квітки

21 січня за ст. ст.  (4 лютого за н. ст.) 1880 року в селі Хмелів (теперішньої Сумської області) народився Климент Квітка, фольклорист, музикознавець, правознавець, зібрав понад 6000 народних пісень; заклав теоретичні підвалини етномузичної соціології та історико-порівняльного вивчення фольклору етноспоріднених народів.

 У листопаді 1898 року Леся Українка читала своє оповідання «Над морем» у літературно-артистичному гуртку Київського університету. На тих читаннях був і студент-першокурсник Климент Квітка. Він іще з 16 років захоплювався збиранням народних пісень. Леся тоді запропонувала йому записати від неї пісні, які знала. Співала до останніх днів свого життя.

Незабаром вони вирішили одружитися. Климент Васильович був молодший від Лесі на 9 років.  Вони повінчалися в київському Вознесенському храмі на Деміївці. Разом перебували в Криму, на Кавказі, в Єгипті, підтримуючи одне одного. У Тифлісі Квітка працював помічником мирового судді Телавського відділу Тифліського суду.

Листи Лариси Петрівни до чоловіка, які увійшли в зібрання творів поетеси, розповідають про останні роки Лесиного життя, свідчать про її щиру турботу про Климента. Климент Васильович був прекрасним видавцем творів своєї дружини. У 1923 році редагував четвертий том її семитомника, давав чернетки, рукописи, власником яких він був.

Подружжя жило спочатку в Ялті (1907), потім у Тифлісі (1908), Телаві (1909), Кутаїсі (1910), Хоні (1911), знов у Кутаїсі (1912—1913), що пов’язано з новими службовими призначеннями Климента Квітки.

Леся Українка померла в 1913 році. Климент Васильович пережив дружину на 40 років.

Після смерті дружини Климент Васильович продовжує музичну та етнографічну діяльність. У 1917 році він видав фотоскопічним способом двотомник «Мелодії з голосу Лесі Українки».

У 1930-ті роки перебував в неофиційних стосунках з філологом Оленою Курило, яка поїхала за ним у заслання в Казахстан.