Ковель – місто фіалок

  Пізнавальну і романтичну екскурсію рідним містом провели бібліотекарі для своїх читачів. Йшли знайомими вулицями, пригадували, які назви вони мали за колишніх часів – радянських, німецьких, польських. Зупинялись біля історичних будівель – свідків подій столітньої давнини. Розминалися з перехожими, що заклопотано поспішали у справах. А наша мандрівка мала особливу, небуденну мету: ми шукали лісових фіалок!

 Так, так – у гомінкому метушливому місті обабіч людних тротуарів причаїлися лісова тиша і спокій і синіми очицями спостерігають за безупинним рухом міського життя. Наприкінці березня – на початку квітня  вони дарують натхнення і радість тим, хто всюди шукає краси, філософії і науки в природі навколо нас. Цвітуть по всьому місту, скрізь, де ще не встигли викорчувати дерева й кущі і забетонувати землю бруківкою і асфальтом. Ростуть не на клумбах, грядках, попід вікнами, а вздовж гамірних вулиць, ховаються у придорожніх кущах. А як же вони ростуть по всьому місту, якщо їх ніхто не садив? Еврика! Вони тут – з тих незапам’ятних часів, коли тут був ліс! Вони – пам’ятають його, свого батька! Минали століття за століттям… Замість лісових стежок послались дороги, вулиці… Упали дерева-велети, виростали й гинули в пожежах дерев’яні будиночки, війна зруйнувала величні кам’яниці… А малесенька квітка, притулившись до матері-землі, пережила всі лихоліття. Щоб кожної весни, що б не сталось на світі, нагадувати людям – хто вони, звідки прийшли, куди йдуть, що мають лишити своїм нащадкам.