17 серпня – 155-а річниця з дня народження Людмили Старицької-Черняхівської

1868, 17 серпня – у Києві народилася Людмила Старицька-Черняхівська, письменниця, гром. діяч, політик, зазнала репресії сталінським режимом. 

Її батько – драматург, корифей українського театру Михайло Старицький, мати – Софія Лисенко (сестра композитора Миколи Лисенка). 

Перші вірші почала складати з семи років. Разом з сестрами вдома ставили за власними п’єсами вистави. Освіту отримала в приватній гімназії у Києві. 
1888-го увійшла до літературного гуртка «Плеяда», заснованого Лесею Українкою та її братом  Михайлом. У гостинній господі М. Лисенка постійно збиралися Олена Пчілка, В. Самійленко, Леся Українка, М. Славинський, М. Обачний, Г. Григоренко. О. Черняхівський. Окрім оригінальних творів, гуртківці перекладали шедеври.

Входила до складу «Просвіти», Українського наукового товариства імені Тараса Шевченка. Під час Першої світової війни допомагала в шпиталі, що був створений при клубі «Родина». Як представник товариства «Юг» у листопаді 1916-го їздила до Сибіру в пошуках висланих галичан. 

                              Тематична розкладка книг в читальній залі бібліотеки

Із моменту створення Центральної Ради Л. Старицька-Черняхівська стала її членом, а в квітні 1917 р. увійшла й до Малої Ради. Людмила Михайлівна брала найактивнішу участь у створенні українських установ, підготовці та написань-постанов, розпоряджень, відозв Центральної Ради, проголошенні її перших універсалів.

Написала близько 20 п’єс, переважно на історичну тематику, спогади про Миколу Лисенка, Лесю Українку, історичну розвідку про український театр. Разом з чоловіком Олександром Черняхівським була заарештована у справі СВУ. Умовний термін відбувала у місті Сталіно (нинішній Донецьк). Вдруге за радянської влади її заарештували 1941-го. У товарному потязі її етапували до Казахстана, але дорогою вона померла.