Пісні, народжені в боях

Презентація книги «Український фенікс»

У нас за вікном – сонячний літній день, створений для мирної праці й приємного відпочинку. А на Сході України йде неоголошена війна, війна тотальна, з використанням стрілецької зброї, артилерії, авіації, бронетехніки, пропаганди. Московську навалу зупинили і стримують українські воїни, справжні чоловіки, новітні герої. Вони віддають боротьбі за нашу державу, за наше мирне життя свою молодість і своє здоров’я. А багато хто – і життя. Але убивають не тільки на передовій. Убиває байдужість частини суспільства, для якої війни нібито й немає. Гірко відчувати це воїнам, гірчать їх слова: «Та вся країна має жити війною! Ганьба всім, хто не вважає цю війну нашою спільною справою, хто досі не долучився!»

Письменник Роман Коваль наголошує: «Кожна культурна нація ставиться до своїх захисників як до святих. Так повинні ставитися і ми. Кожна культурна нація творить культ захисників Вітчизни. Так повинні робити і ми». А  ще Роман Коваль звертається до всіх, хто пройшов війну: «Закликаю її учасників писати про свою війну з агресором. Якби кожний офіцер чи козак написав хоча б епізод до історії своєї частини – якою багатою стала б наша історична пам’ять, скільки з’явилося б вояцьких аргументів на право українського народу жити у своїй національній державі!»

Читачі нашої бібліотеки, громадськість міста зустрілися саме з такими воїнами, які вправно володіють як вогнепальною зброєю, так і зброєю слова. Це – наші земляки, ковельчанин Михайло Ярмола та лучани Юрій Щербик і Валерій Гнатюк. Кожен із них має свій письменницький доробок, публікації у збірках та власні книги. А нещодавно вони видали спільну збірку «Український фенікс», до якої увійшли також твори Анатолія Форманюка, Іллі Тітка, Олександра Павшука, Тараса Літковця – уродженців та мешканців Волині і учасників бойових дій на сході України. Представив авторів збірки її упорядник – Валерій Гнатюк, співробітник Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки, кавалер ордену «Лицарський хрест добровольця». Михайло Ярмола та Юрій Щербик читали свої вірші, співала гітара Юрія.

Символічно, що послухати їх прийшли бойові побратими, а також 90-річний зв’язковий УПА Іван Шевко, засвідчивши неперервний зв’язок поколінь борців за українську незалежність.

Слова на війні, як і серця, гартуються пекельним вогнем і холодом сталі. Тут – біль утрат та радість залишитися живим і зостатися Людиною. І рішучість відстояти Дім і Правду. Поезія, пісня на фронті зігрівають бійця, додають сили й снаги. Правдиве слово – зброя проти облуди і фальшу. Тож нехай стукають вони і в наші серця, щоб не були вони байдужими, сонними, холодними.