«Українка, Героїня Світу»

До 80-ї річниці від дня народження Ірини Калинець (6.12.1940-31.07.2012)

Її виплекала епоха шістдесятництва, а дисидентська доля приготувала великі випробування і жорстокий присуд: тим, хто зважився мати власний громадянський голос, місце – за ґратами. 1972 року Ірина Стасів-Калинець була засуджена до шести років таборів суворого режиму та трьох років заслання. Через півроку такий же вирок дістав її чоловік, Ігор Калинець. Довгих 9 років тривала і їхня розлука з донечкою Дзвениславою. У таборі Ірина стала символом мужності й незламності в обстоюванні людської гідності, національних та релігійних прав. За незліченні протести, за правдолюбство і вільнодумство не раз була покарана карцером. Серед  чоловіків-політв’язнів “зеківським генералом” був В’ячеслав Чорновіл, серед жінок-політбранок – Ірина Калинець.

По закінченні заслання подружжя поетів-дисидентів з величезними труднощами пробивало собі шлях до рідного Львова, відтак бере активну участь у його культурному та громадському житті, політичному протистоянні з комуністичною владою, боротьбі за релігійні, національні й культурні права українців – у русі за відродження УГКЦ, створенні Товариства української мови, «Меморіалу», Народного руху України.

Як начальник управління освіти Львівської області, Ірина Калинець впроваджувала українізацію шкільної системи, дбала про наповнення національним змістом навчально-виховного процесу, створення нових програм і підручників. У березні 1990 р. її обрано депутатом Верховної Ради України першого демократичного скликання, яка проголосила Незалежність.

Пізніше Ірина Калинець, професор Львівського національного університету імені Івана Франка, опікувалася Військовим ліцеєм імені Героїв Крут, тісно співпрацювала з Центром історії визвольного руху, меморіалом-музеєм «Тюрма на Лонцького».

Окрім активної громадської роботи, Ірина Калинець плідно працювала на творчій і науковій ниві. Вона – автор кількох поетичних збірок, ґрунтовних літературознавчих та культурологічних розвідок, численних публіцистичних статей та есеїв. Її громадянський голос звучав завжди потужно, вона обстоювала принципи, яким була вірна до кінця.

1998 року їй присвоєно титул «Героїня Світу» (США, Ротчестер), а 2000 і 2005 року нагороджено орденом Княгині Ольги ІІІ і ІІ ступеня.