Малоросія чи Україна?

У 1941 році була опублікована стаття Уласа Самчука «Нарід чи чернь?». Уродженець Рівненщини, який у лавах ОУН боровся за незалежність України, звертався до сучасників: «Не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно… А коли — все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі! Це значить, що ми не нарід, не якась спільна історична збірна сила, а невиразна  юрба, сіра маса, вічно принижена без всяких ідеалів чернь».

Прочитавши ці слова майже 80 років потому, уже наш сучасник подумає: «Десь я вже таке чув – теж про богів, вулиці і читання…»  Ну, звичайно! Це сьогодні, переписавши класика української літератури на малоросійський лад, звертається до співвітчизників перша особа в державі: «Де неважливо, як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована. Де немає різниці, біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, в яку ти закоханий». То що ми будуємо під гаслом «какаяразніца» – Малоросію чи Україну?

Про те, «хто ми», про людську гідність і національну свідомість спитайте в Уласа Самчука, ювілейній даті якого присвячена виставка «Хто ми – народ чи чернь?»