Семеній Віра

семенійВіра Олексіївна Семеній (Пархомчук) – засновник і голова літературно-мистецького товариства Ковельщини «Творчий світ». Народилася  4 вересня 1951 року в місті Ковель, де проживає й досі. Освіта медична.

Друкувалася в обласній газеті «Слово Волині», періодично – в місцевій газеті, в якій створила і редагує літературно-мистецьку сторінку для поетів Товариства «Творчий світ». Пише оповідання, п’єси і музику на свої вірші. Організатор творчих вечорів і презентацій віддрукованих поетичних збірок поетів.

Авторка двох поетичних збірок: «Життя у колосочку» (2012 р.),

«Я частинка великого світу» (2015 р.).

Як митець започаткувала новий напрям у мистецтві «Авторська техніка на тканині». У доробку мисткині –  чотири персональних виставки. Має почесні грамоти і подяки від міської влади за творчу діяльність.

Кажуть…

Краса врятує світ –

Та не жіноча,

Поранить серце нам,

Зчарує очі.

 

Усе засвітиться

І враз заманить.

Буває часто це –

Лише омана.

 

Жадана всім краса,

Палають губи,

Як здійме до небес,

Так і загубить.

 

А в клітку залетить –

Краса в неволі,

Змарніє і зійде –

Це вирок долі.

 

…Як квітка ніжна у саду,

Краса жіноча,

Та зніме осінь пелюстки,

Загляне в очі…

 

Не ту красу, мабуть,

Ми всі цінуєм,

Лише краса душі

Цей світ врятує!

 

Земля благає

Чому ми не замислюємось, люди,

Що з нашою землею з часом буде?

Вона кричить до нас, волає,

А ми не чуєм, як страждає.

А нам би прихилитися низенько,

Прислухатись, як б’є у ній серденько.

На мить побути з нею в тиші

І ми почуємо, як дише,

Як мелодійно грає в ній джерельце.

Її плекати б, як дитя у неньці,

Бо нам земля дає, що має,

Лиш берегти її благає.

 

Цариця-ніч

Розсипала нічка ясні зорі

І купала їх у синім морі,

Загравала з місяцем-серпанком

Та гуляла всюди аж до ранку.

 

У долини сипала тумани,

Закривала крилами коханих,

Над землею тихо царювала,

Сон-колиску ніжно колихала

 

…Заспівав десь півень голосисто,

Та й сполохав ніченьку в намисті,

Під вуаль враз місяць заховала,

Зіроньки у скриню позбирала.

 

Ранок у природі

Ось ранок вмиває ще заспані очі,

Лиш сірість блукає від темної ночі.

Трава допиває срібно-чисту росу,

Туман по долинах стелить білу косу.

 

А крильця ще мокрі цвіркун розправляє,

Витягує шийку, ось-ось заспіває.

Прокинулось сонце і ніжиться в тиші,

Промінчики чеше, щоб день був світлішим.

Коментарі закриті.